Nine: Честно о том, как создать свой бренд одежды.

Ира Сташко  о факапах, достижениях и о том, почему Nine для неё  больше, чем просто бизнес

Мы с Ирой сидим в сквере недалеко от нашей редакции. К этому моменту она уже год работает журналистом на проекте, где я числюсь главным сценаристом. Знаю, что по многим причинам ей этот год дался непросто.  Интуитивно  догадываюсь, что сейчас она скажет мне о том, что увольняется. Но вот куда она уходит, станет для меня полной неожиданностью.

Из блога Nine:

Бренд Nine! Все просто: три S, три M, три L (XS). Разом 9 одиниць кожної моделі одягу. Уявіть собі, тільки 9 людей у світі матимуть такий одяг! А для того, щоб був вибір нового одягу, колекції випускаються щомісяця.

 

Nine за відвертість! Все, що знаю про бізнес, я прочитала в книгах. 

Жаль, что на улице уже октябрь и холодно, иначе на интервью к Ире я бы явилась в костюме, созданном для Nine в те первые недели, когда у стартапа ещё не было шоу-рума, а были только стенды на фестивалях брендов украинской одежды да сайт, созданный мужем Иры, Андреем. После (а иногда и вместо) своей основной работы он погружался в Nine так же безвылазно, как и Ира. Тот первый заказанный мною в их интернет-магазине костюм доставил, кстати, тоже он. Не потому что я VIP-заказчик, а потому, что вопрос доставки, как и многие другие, тогда у ребят закрыт не был. Спасали ситуацию, как могли. Неудивительно, что первым делом я интересуюсь, как Андрей сейчас.

Іра: Він (Андрій) мені багато у чому допомагає. У нього великий досвід управління людьми, оскільки він працює з командами і чимало знає про форми керування. Наприклад, як правильно залагоджувати конфлікти і що штрафи  найгірша форма мотивації.

У мене до Nine навичок керування не було. Андрій мене вчить зупинитися, подумати, а потім приймати рішення. Я емоційна. Я імпульсивна. Можу одразу сказати все, що не подобається.

Якось ми з ним посварилися. Точніше, напередодні випуску нової колекції. Мені тоді була потрібна його допомога у Photoshop з фото. А я ж принципова ще й до того ж. Не буду спати 36 годин, але допомоги не попрошу. Тому, коли посварились, сказала: «Добре, зроблю сама!» Сіла. Скачала Photoshop на Mac. Це ж окрема історія – скачати Photoshop на Mac! Спочатку розібралася з цим. Потім з фото. Залила все на сайт. Не спала всю ніч. Змогла!  Молодець! Зранку телефонує Андрій. Каже, що переробить фото. Міліметри в написах не сходяться, бачиш! (Face palm). Так і помирились.

А сейчас он  участвует в буднях Nine? 

Іра: Nine вже достатньо дорослий малюк. Хоч і малюк, та вже дорослий. Усі важливі рішення я обговорюю з Андрієм. Завжди. Він відповідальний за програмне забезпечення. Раніше ми все вели в Excel. Коли одна, дві, три колекції,  це ще якось можливо. А коли більше,  це катастрофа. Заходиш в Safari,  а там 30 закладок. Витрати, зарплати, облік товару, куди відправляти…. Товар губиться. Здуріти можна!

Півроку  тому Андрій написав базу, де ведеться облік товару, всі замовлення і, відповідно, клієнтська база. Пам’ятаю, як ми сидимо з менеджером і думаємо, як все туди перенести? Все! За  два з половиною роки! Ми тиждень нічого не робили, бо сказали, що це неможливо. На другий тиждень я вислухала від Андрія петицію – і ми розпочали. І наскільки все стало простіше! Завдяки базі вся статистика у нас на долоні за лічені секунди. А це ж яка сила!

Как это – построить компанию мечты?

Из Instagram @istashko

Всё, что было в промежутке между тем увольнением Иры, и этим её постом в Instagram, в принципе, может показаться сказкой. По коллекции в месяц, и большая часть распродаётся сразу. Организаторы фестивалей знают, что сотрудничать с Nine выгодно:  молодой бренд полюбился покупателям и вокруг их стендов всегда есть люди. В новострое OSOBNYAK на самой модной улице Киева, Воздвиженской, заканчивается ремонт их большого шоу-рума. 

Где-то здесь, по логике вещей, Ира должна отмечать успех на Мальдивах. Но она, покормив маленького сына, бежит на маршрутку в родной Житомир. Именно там находится производство. О великой авантюре  –  поиске швей для Nine когда-нибудь, я уверена, напишут приключенческий роман. 

Іра: Протягом цього часу приходили різні люди. Моя улюблена жіночка:  «А можна тільки на осінній сезон до вас? Бо зимою в мене сезон морозива в Рудь починається…» Приходять студенти із бажанням отримувати ринкову зарплатню. При цьому шити не вміють взагалі. Не то,  щоб щось, а взагалі! Я кажу: «Ми вас можемо взяти на меншу зарплату і поступово, як ставатимете краще, щомісяця збільшуватитмемо. Вийдете на рівень наших кравчинь – поставимо ринкову зарплату». Але ж ні: хочу все й одразу. Ну-у гаразд…

З кравчинями, з якими працюю від самого початку, теж було непросто. Потрібен був період на адаптацію. Пам’ятаю, як наша Катя здивувалась, що можна поговорити по телефону. Потім,  що взагалі можна говорити. Навіть співати. І висловлювати думку можна. Я просто хочу побудувати процес по-іншому, аби люди знали, що в роботі є душа. 

На жаль, пострадянське сидить в голові. Особливо у виробничих сферах. Люди дуже лякливі. У Житомирі, де у нас цех, важко знайти кадри. Я коли ще їздила громадським транспортом, постійно чула розмови жіночок після роботи: «Та що там ця робота…. Погана, 2,5 тисячі, зате стабільно».

«Все, що я хотіла, – це закритися».

На дворе ноябрь. Мы с Ирой сидим в холле бизнес-центра. От этого вечера мы обе ждали многого – Fuck Up Nights и рассказы о чужих поражениях и о том, как после этого мир не рухнул, были очень нужны. Но самый ироничный факап – о том, как нафакапить с событием о факапах. Спикеры ужасные, рассказы,  скорее, монологи самолюбования, и мы уходим раньше. 

И вот, Ира закрывает лицо руками и плачет. Nine развивается слишком быстро, и это пугает. Она устала. Говорит даже о том, чтобы закрыть   бренд, но мы обе знаем, что счастливее это её не сделает. Просто потому, что Ира уже не может иначе,  не может идти работать на кого-то. Не может просто быть женой успешного программиста и ждать его дома с ужином.

Тогда казалось, что это самый большой кризис бренда. Но Ира вырулила. Расширила производство. И даже открыла ещё один стартап в Хмельницком:  инвестировала 4 тысячи долларов в магазин одежды, в котором местные жители могли бы покупать продукцию не только Nine, но и других молодых украинских брендов. Главный кризис грянул позже.

Летом ты рассказала в своём Инстаграме, что инвестировала в новый стартап. А потом долго ничего не постила. Что случилось?

Іра: Ми готували нову велику колекцію. Nine дуже виріс, і я вже не можу випускати три сукні, як це було на початку. Відповідно, я знайшла два аутсорси, оскільки моїх кравчинь не вистачало. Один з цих аутсорсів жорстоко «підкачав». При цьому ціна їх була дорожчою за інший, бо  «ми стільки коштуємо, бо шиємо якісно». 

Вони мені відшили костюми. Да так, що в продажу їх немає. Я просила оверлок на чотири  нитки, а зробили  на три. А це важливо для нас! Манжет на рукаві – це ювелірна, але й базова робота для професійної кравчині. Має бути рівний стібок з відступом на міліметр, а там хвилька, нащо рівний? 

А ще всі вироби «блищали». І все – ти вже нічого не зміниш. Є певні технології для відшиву костюмних тканин. Для всіх тканин! Ми ж багато костюмів шиємо, не вчора народилися. У нас є спеціальні насадки для праски. Або вже старенький «дідівський» метод:  шматок простирадла – і прасуй на здоров’я. 

Але при цьому ультиматум: «Або ви даєте гроші, або ми не повертаємо вам одяг».  І вкладення ці не вернути, тобто робота аутсорса оплачена була дарма, а це – велика сума. Ще й тканини змарновано. 

Це був дуже жахливий період в Nine: накопичилося надто багато роботи, ще й цей аутсорс підставив. Потім пролетів мій бізнес у Хмельницькому – інвестиції у 4 тисячі доларів, які я не поверну. А ще тоді я закупила багато тканин на кілька колекцій вперед. Ну, це по правилам, а не я з глузду з’їхала. І все, що я хотіла тоді, – це закрити бренд. Ну зрозуміло! Що я ще могла хотіти? 

Я просто давно не закривала Nine, треба було ж:-) Я коли починала, закривала  його кожного тижня. Спочатку всерйоз. Казала: «Андрюш, тебе ж звали працювати в Європу та Америку. Піднімай всі свої запрошення, їдемо. І маму мою беремо». Потім усі з мене сміялися, потім перестали звертати увагу. А тут давно не закривала, все склалось до купи і я кажу: «Все, більше немає сил. Я розбита».

Тоді я зрозуміла, що бізнес для тих людей, хто вміє себе зібрати. Це був перший раз в Nine, коли я багато втратила і втратила в один момент. Для когось це невеликі гроші. Та коли ти розумієш, що починав зі 100 тисяч гривень вкладень, а далі великими зусиллями, із мінімумом сну, мінімумом їжи, якогось приватного життя… якогось взагалі життя побудував компанію, яка вийшла в плюс, в якої є майбутнє… не знаю, яке  моє майбутнє , і тут –  бац… це розбиває страшенно. 

Я жалілась, плакала, нічого не хотіла, звісно. Потім брала комп’ютер і думала, як зробити, аби покращити ситуацію. Да, я втратила. Втратила з точки зору грошей. Але й зрозуміла багато речей. Якби я зараз заходила у велику торгівельну мережу з Nine, я б зекономила не 4 тисячі доларів, а більше. Може, 15. А може, й 20. Цей досвід я розцінюю як курси. Хтось пішов на курси, заплатив за тренінг, навчився. А ми за курси заплатили таким програшом. Певні мої знання коштували 4 тисячі доларів. Я це зрозуміла і відпустила. 

Просто треба пам’ятати, що бізнес не буває без провалів. Не буває, і все. Здатися ти завжди можеш. Завжди можеш опустити руки. Але спершу треба спробувати, ще раз спробувати. 

А если суммировать эти знания, которые обошлись так дорого, ты теперь иначе смотришь на Nine?

Іра: Я тепер знаю, що Nine – це компанія можливостей. Для клієнтів  –  зрозуміти, що вони здатні на більше. Дівчина, яка купує Nine, завжди отримує компліменти. Про це свідчать наші відгуки. На неї завжди звернуть увагу, а це додає впевненості і дарує відчуття «я все зможу». 

Це компанія можливостей і для моїх працівників. Я не сприймаю кравчиню як кравчиню, яка просто шиє стрічки. Вона для мене створює сукню, яка буде на дівчині, коли їй освідчаться. Або наш червоний костюм, в якому наша клієнтка Дар’я захистить диплом магістра у Франції. Із нашими сукнями клієнтка Катя святкуватиме у Венеції річницю щасливого подружнього життя. Хіба можна не радіти тому, що наші жилети, приміром, носять в Америці, Ізраїлі і ще десь у п’яти європейських країнах? Вони не шиють просто сукні, не шиють стрічки, вони створюють історію нам, дівчатам! 

В Nine і для мене великі можливості, хоч я його і створила. Це працюючий бізнес. Та для мене це можливості в тому, що я можу таку колосальну кількість разів помилятися, але й таку саму колосальну кількість разів перемагати.

Новая история.

Сегодня Ира работает с коучем. Вдвоём они перекраивают организацию компании, оптимизируют процессы и работают с философией бренда. Плотно взялась она и за контент – работу с блогом и своими соцсетями. Тут наши с ней мысли  сходятся: существующие контент-маркетинговые конторы и медиа отчаянно нуждаются в любопытстве и смелости! 

Іра: З інтерв’ю, які в мене беруть, зазвичай біда. Наприклад, на запитання: «Как все начиналось?», я вже вирішила відповідь вигадувати. Ще всім цікаво, цитую: «Якщо не секрет,  скільки ви вклали грошей?» Не секрет. Я про це на сайті написала. Кілька всього журналістів прочитали блог. Там є відповіді на всі перші стандартні запитання. Тим, хто запрошує мене на інтерв’ю, навіть не цікаво почитати. Я інколи думаю: якби я таке зробила для «Х-Фактора» свого часу, мене б прибили. 

А ще є варіант: «Ми скинули запитання електронкою». І багато хто так і робить. Це зручно, так не витрачається їх час. У мене фахова освіта – журналіст, і я розумію, як побудувати інтерв’ю. Якось один портал надіслав запитання. І я розумію, що вони не зв’язані логічно. І я сама пов’язувала його. Під свої відповіді робила запитання, аби була цілісна картинка. Бо людина просто застрелиться, читаючи його в тому вигляді.

Я готова розповідати про вкладення, гроші, факапи, помилки. Мені не соромно. Не соромно визнати, що десь я помилилась. І що? Це ж мій досвід. 

А что думаешь об SMM?

Іра: Я коли дивлюсь на шаблонних SMM-щиків, мені стає дуже важко. Я можу найняти такого собі у штат. Господи, в мене тільки гора з плечей впаде. Але що вони мені будуть робити? Стандартні тексти? Я навіть тобі скажу, що вони напишуть. У понеділок це буде ранковий пост про те, що таке Nine. У вівторок вони б зробили пост для продажів, тому що цей день вважається вдалим. У цьому тексті було б: «Ты посмотри, какое потрясающее платье! Черный цвет, бла-бла-бла…». У четвер зранку б випустили текст із фразою: «А давай поговорим?» і так далі.

Знаєш, чого іноді корисно читати бізнес-літературу? В основному всі такі книжки – це мотивація. Я мільйон таких прочитала. Мені мотивації вистачає на сто років вперед. Але в кожній книжці є до п’яти речей, хоча зазвичай одна,  заради якої ти її читаєш. Наприклад, Zappos. Там була офігенна фраза: «Все, що стосується клієнта, не віддавай на аутсорс».

А SMM – це ж безпосередньо робота з клієнтом. Для того, щоб брати SMM-щика в свою команду, треба брати свою людину і вирощувати. Вирощувати, як квіточку. Аби вона писала в стилі Nine, вона повинна жити Nine. Це набагато дорожче, але в перспективі це набагато вигідніше, коли ти вирощуєш кадри, які розуміють тебе з  напівпогляду.

А что там у тебя за революция на Facebook-страничке Nine?

Іра: А Facebook – ну, із ним давно треба було щось робити. Зараз він або дублікат Instagram, а це не працює, або як весь Facebook: «Купи-купи-купи-купи». Чесно? Я б сама це не читала. Я розуміла, що щось треба змінювати. Мені взагалі подобаються відверті компанії. Мені не хочеться ховатися. Як для власника, це погано, набагато простіше бути в тіні. Я і так погано сплю, чи там нормально сукня носиться.)) А тут ти ще так відкриваєшся. Але якщо я бачу компанію глобальніше, то я хочу, щоб нам довіряли. 

Колись я хотіла бути спортивним журналістом. В мене є несостоявшаяся "спортивная карьера". Так от, я коли працювала футбольним журналістом, я вела блог на «Репортере Житомира». Я писала пости про те, як взяти інтерв’ю в Блохіна і таке інше. Ну а що? Я була житомирянка. Коли приїжджала на практику, в столиці казали: «Та звідки? Та нащо ти нам нада?»

Мені стільки разів казали  «ні», а скільки разів погане говорили! Але за кожними сто «ні» завжди стоїть хоч одне «так». Так от, я вела цей блог тому, що мені подобалося розповідати, як це виходить у мене. І коли я вже працювала на “Х-Факторі”, мені на пошту прийшов лист від хлопця Сашка: «Привіт, Іра. Я прочитав твій блог і я би дуже хотів попасти на практику в одну спортивну редакцію. Може, допоможеш?» Щось таке.

Я зателефонувала головному режисеру Михайлу. Спитала, чи можна. Надіслала хлопцеві його телефон. Він був на практиці. Потім пішов на телеканал «Футбол». Потім взяв інтерв’ю в Шовковського, і я йому в коментарях на Фейсбук відписалася. А Сашко відповів: «Ира, это бы не было возможным, если бы ты тогда не ответила на письмо. Я иногда подумаю, и мне становится страшно, чем бы я занимался вообще». 

Я розумію, що той нещасний блог на житомирському порталі одну людину зробив щасливою. 

І так у всьому. Я готова ділитися лайфхаками про все, навіть як пошити пальто. Мені не шкода тих знань! Комусь допоможе те, до чого я дійшла, зіпсувавши 35+ виробів. Тож ми дійшли до того, що на Facebook це буде іронічний, смішний, відвертий блог. Хтось буде нас не любити. Хтось буде милуватися. Але як би там не було, це буде емоція. Бо коли байдуже  – це найгірше. Не хочу, аби було до мене байдуже. 

Автор: Инесса Резанова.

Фото: Натали Резанова.

Если статья была полезна, поделитесь ею.

Используйте форму подписки на e-mail-рассылку, чтобы узнавать об анонсах, мастер-классах и скидках. 

Подписываюсь

Яндекс.Метрика